СОДЕРЖАНИЕ

3. БЛОЧНО-МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ТА КРИТЕРІЇ
ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ДИСЦИПЛІНИ
Кафедра політології й соціології з метою активізації навчального процесу та підвищення його ефективності розробила рейтингову систему, яка виступає комплексом цілеспрямованих педагогічних засобів впливу на процес світоглядного розвитку студентів (див. детально: Кравченко Л.М. Методичні вказівки до використання рейтингової системи оцінки знань студентів у навчальному процесі з курсу «Політологія» — К.: КДЕУ, 1995).
Основною метою такого педагогічного впливу є оволодіння студентами основами необхідних політичних знань та практичних навичок по їх застосуванню для формування політичної культури майбутніх спеціалістів.
Цілеспрямоване здійснення педагогічних засобів щодо вивчення політології має сприяти формуванню інтелектуальних здібностей особистості, що передбачає повноцінну науково-світоглядну компетенцію та відповідний рівень пізнавальної активності; сприяти появі у студентів необхідних навичок критичного мислення і самостійної світоглядно-методологічної інтерпретації політичних та професійних ситуацій; формувати на рівні світоглядно-методологічних підходів здатність аналізувати проблемні ситуації у сфері політичного життя та власної майбутньої професійної діяльності.
У методичному плані система блочно-модульного контролю враховує принцип особистості, персональної зацікавленості студента в обранні відповідної форми опрацювання навчальної інформації, з одного боку, та керування процесом індивідуально-світоглядного розвитку, — з іншого. У такий спосіб реалізується ідея про те, що особистість формує себе як суб’єкт пізнання і навчання тільки власними зусиллями, тому принцип особистої, персональної зацікавленості студента у виборі форм опанування навчальним матеріалом є вихідним.
Форми рейтинго-модульного керування пізнавальною діяльністю студента обираються з урахуванням основних рівнів засвоєння навчальної інформації (рівень знайомства, розуміння, практичного застосування, творчого використання) та відповідних етапів індивідуальної пізнавальної діяльності студентів (оволодіння обов’язковою навчальною інформацією, порівняльний аналіз наукового висвітлення проблеми, реферування — «огляд» наукової літератури з відповідної теми, оригінальна розробка теми тощо). Таким чином, процес сходження пізнавальної діяльності розгортається від найпростіших форм інтелектуальної діяльності, що дозволяє оцінювати їх у відповідних балах.
Згідно із системою блочно-модульного контролю, підсумкова оцінка знань студента виводиться у балах. Рейтинг студента підраховується як сума:
R = A + B + C + D, де
R максимальний екзамену — 100 балів;
R максимальний заліку — 65 балів;
А — бали за роботу з теоретичним матеріалом (ведення конспекту, опрацювання обов’язкової літератури, участь у навчальній діяльності на лекції);
А макс.= 20 балів;
В — робота на практично-семінарських заняттях, участь у теоретичних дискусіях на семінарах та студентській науковій конференції.
В макс.= 30 балів;
С — виконання завдань із самостійної роботи (реферування і порівняльний аналіз спеціальної літератури з відповідних тем навчального курсу, «огляд-реферат» наукової літератури з тієї чи іншої теми, самостійне оригінальне дослідження відповідної політологічної проблеми).
С макс. = 15 балів;
D — відповіді на письмово-усному екзамені.
D макс. = 35 балів;

Розглянемо систему блочно-модульного контролю детальніше в балах.
А — бали за роботу з теоретичними матеріалами:
1) ведення конспекту (систематичність та змістовність конспекту: від 0 до 5 балів);
2) опрацювання обов’язкової літератури (від 0 до 5 балів);
3) участь у навчальній діяльності на лекції (залежно від кількості відвіданих лекцій: від 0 до 10 балів).
А макс.= 20 балів.

В — робота на практично-семінарських заняттях:
1) відповіді на практичних і семінарських заняттях залежно від кількості відвіданих занять (від 0 до 16 балів);
2) участь у теоретичних дискусіях на семінарах (від 0 до 11 балів);
3) участь у студентській науковій конференції (до 3 балів).
В макс. = 30 балів.

С — виконання завдань із самостійної роботи:
1) реферування і порівняльний аналіз спеціальної літератури з відповідних тем навчального курсу (від 0 до 5 балів);
2) «огляд-реферат» наукової літератури з тієї чи іншої теми (від 0 до 5 балів);
3) самостійне оригінальне дослідження відповідної політологічної проблеми (від 0 до 5 балів).
С макс. = 15 балів.

D — відповіді на письмово-усному іспиті:
1) погана відповідь (від 0 до 20 балів);
2) посередня відповідь (від 21 до 28 балів);
3) добра відповідь (від 29 до 32 балів);
4) відмінна відповідь (від 33 до 35 балів).
D макс. = 35 балів.
З виконанням студентом усіх видів навчальної роботи підсумкова відмітка студента з екзаменом (R макс.=100 балів) може бути така:
а) «незадовільно» — до 60 балів;
б) «задовільно» — від 61 до 80 балів;
в) «добре» — від 81 до 90 балів;
г) «відмінно» — від 91 до 100 балів.
Підсумкова відмітка із заліком (R макс. = 65 балів) «зараховано» — більше 52 балів.
Дана форма роботи надає можливість викладачеві опосередковано впливати на позааудиторну роботу студента, підвищувати ефективність екзаменів як підсумкової форми контролю знань, створювати умови для поетапної підготовки студентів до них.
Рейтингова система дозволяє студентові самостійно спланувати програму свого навчання з політології, обрати ті форми пізнавальної діяльності, які найбільше узгоджуються з його особистими якостями.

ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
1. Політика як сфера суспільної діяльності і суб’єкт досліджень.
2. Об’єкти та суб’єкти політичних відносин. Зростання ролі політики в сучасних умовах.
3. Політика як мистецтво.
4. Політологія як наука, її місце в системі гуманітарних наук.
5. Закономірності, категорії та методи політології як науки.
6. Функції політології як науки.
7. Політика як специфічна діяльність людей, її зміст та рівні.
8. Основні види політичної діяльності.
9. Влада як явище суспільного життя, основні підходи до її тлумачення.
10. Типи, роди та види влади в суспільстві.
11. Політична влада як одна з важливих сфер влади в суспільстві, її об’єкти й суб’єкти.
12. Варіації влади, поняття сильної влади в суспільстві.
13. Політична думка Стародавнього світу.
14. Політична думка Середньовіччя та Відродження.
15. Політичні вчення нового часу.
16. Політичні теорії ХХ століття.
17. Політичні ідеї мислителів Київської Русі.
18. Політичні погляди мислителів Києво-Могилянської академії. Проект Конституції Пилипа Орлика.
19. Політичні погляди М.Драгоманова та М.Грушевського.
20. Політичні погляди В.Липинського та Д.Донцова.
21. Вплив української інтелігенції на національно-культурне відродження України в 60—80-ті роки ХХ ст.
22. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії сучасності.
23. Місце та роль консерватизму та неоконсерватизму в політичному житті.
24. Теорія «наукового соціалізму» і суспільна практика.
25. Сучасний соціал-демократизм, його роль у політичному житті.
26. Екстремізм як політична течія. Негативна роль у міжнародній політиці сучасного екстремізму.
27. Поняття і суть політичної системи, її структура.
28. Політичні режими та їх основна характеристика.
29. Держава як основний елемент політичної системи, її функції.
30. Форми державного правління та форми державного устрою.
31. Політичні партії та їх основна типологія.
32. Місце і роль громадських організацій та рухів у політичній системі.
33. Поняття економічної політики держави, її функції та цілі.
34. Радикальна економічна реформа в Україні та її місце в економічній політиці.
35. Основні важелі піднесення економічної могутності України.
36. Необхідність соціального захисту трудящих в умовах переходу до ринкових відносин в Україні.
37. Економічні зв’язки України з країнами близького та далекого зарубіжжя як важливий напрямок економічної політики.
38. Сутність та специфіка соціальних відносин у суспільстві.
39. Суть та основні напрямки соціальної політики.
40. Соціальна політика стосовно молоді та студентства.
41. Проблеми рівності та соціальної справедливості в суспільстві.
42. Місце і роль національних відносин у політичному житті суспільства.
43. Нація як суб’єкт і об’єкт політичних відносин.
44. Національна політика та основні напрямки.
45. Націоналізм та національний патріотизм як явище суспільного життя.
46. Сутність і зміст українського націоналізму, його місце і роль у національній політиці України.
47. Національна політика сучасної України: зміст, проблеми і суперечності та шляхи їх вирішення.
48. Суть ефективної національної політики.
49. Місце і роль політичної культури в загальній системі культури.
50. Структура політичної культури.
51. Основні функції політичної культури, її рівні.
52. Історичні типи політичної культури.
53. Політична культура та політичні субкультури в суспільстві.
54. Особливості формування української політичної культури.
55. Політична культура і політична символіка української держави.
56. Сучасний світ та його основні тенденції розвитку.
57. Поняття глобальних проблем людства.
58. Чорнобильська трагедія — екологічна проблема України і всього людства, політичні шляхи її розв’язання.
59. Сучасне політичне мислення як фактор забезпечення балансу інтересів на міжнародній арені.
60. Зростаюче значення людини та її участі в політичному житті в сучасному світі.
61. Людина як суб’єкт політики. Основні типи особи стосовно політики.
62. Людина як об’єкт політики. Політична соціалізація особи.
63. Формування громадянина в умовах становлення української держави: проблеми та перспективи.
64. Поняття і сутність політичного лідерства.
65. Типологія політичного лідерства та її критерії.
66. Соціальна роль політичного лідера та масштаби його впливу.
67. Політичні лідери України, критерії і оцінки їх популярності та ефективної діяльності.

Рекомендована література
Бодио Т. Элементы теории политики / Под ред. В.Р.Макаренко —
Ростов-на-Дону, 1991.
Вебер М. Политика как призвание и профессия /Избранные произведения. — М., 1997.
Вятр Е. Социология политических отношений. — М., 1979.
Грушевський М.С. На порозі нової України. Гадки і мрії. — К., 1992.
Гумплович Л. Социология и политика. — М., 1985.
Доннам Б. Герои и еретики: Политическая история западной мысли: Пер. с англ. — М., 1967.
История политических и правовых учений: Учеб. пособие / Под. ред. В.С.Нерсесянца. — М., 1988.
Луковская И.Д. Политические и правовые учения: историко-теоретический аспект. — Л., 1985.
Основы политологии (наука о политике): Учеб. для вузов / Под ред. А.Боднара. — К., 1991.
Плеханов Г.В. История русской общественной мысли. Кн. 1-3 // Собр. соч. — Т. 20-22. — М., 1925.
Политические учения: история и современность. Домарксистская политическая мысль. — М., 1976.
Нечаєвський І.В. Історія української держави ХХ століття. — К., 1993.
Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991.
Потульницький В. Теорія української політології — К., 1993.
Політологія: Курс лекцій / За ред. І.С.Дзюбко. — К., 1993.
Політологія: Підручник / За ред. О.І.Семківа. 2-е вид. — Львів, 1994.
Санистебан Л.С. Основы политической науки. — М., 1992.
Политология: Курс лекций / Под ред. В.В.Миронова. — М., 1993.
Демидов В.И., Федосеев А.А. Основы политологии: Учеб. пособие. — М., 1995.
Матвеев Р.Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1993.
Политология: Энциклопедический словарь. — М., 1993.
Короткий політологічний словник. — К., 1991.
Бебик В.М. Політологія. Теорія. Методологія. Практика. — К., 1997.
Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. — М., 1997.
Гаджиев К.С. Политическая наука. — М., 1996.
Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенко. — К., 1998.
Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. — К., 1996.
Основи політології / За ред. Ф.М.Кирилюка. — К., 1995.
Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. — К., 1997.
Брегеда А.Ю. Основи політології. — К., 1997.



СОДЕРЖАНИЕ